+38(057) 701-54-02, 752-60-93

Врахування практики Європейського суду з прав людини як новий вектор розвитку національного кримінального провадження

vishnevetskaya

Статтею 8 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК України) однією із засад кримінального провадження проголошено принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Незважаючи на те, що принцип верховенства права та визначення людини, як найвищої соціальної цінності закріплені у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року і є частиною національного законодавства та в Конституції України (ст. 3, ст. 8), норми якої є нормами прямої дії, суди при розгляді кримінальних справ та прийнятті по ним рішень, а також інші органи, не завжди приймали до уваги зазначені нормативні акти.

Яскравим прикладом ігнорування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час дії КПК в редакції 1960 року можна назвати ситуацію, при якій, наприклад за день до закінчення строків тримання особи під вартою на досудовому слідстві справа передавалася до суду. Складалася ситуація, при якій строки, визначені рішенням суду про обрання або продовження строків тримання під вартою на досудовому слідстві закінчувалися, а нове рішення суду до попереднього розгляду справи ще не було прийняте.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на порушенні державою Україна підпункту «c» пункту 1 частини 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, який передбачає можливість тримання особи під вартою виключно на підставі рішення суду.

Необхідно відзначити, що особливості застосування принципу верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини визначені в Законі України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, Постанові КМУ «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 31 травня 2006 р. N 784 та інших нормативно-правих актах.

Однак, кардинально новим є закріплення безпосередньо в ч.2 ст. 8 КПК України положення про застосування у кримінальному провадженні принципу верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вважаю, що закріплення вказаного положення буде відігравати визначну роль у розвитку кримінально-процесуального судочинства України.

До прийняття КПК України суди при винесенні рішень у кримінальних справах зазвичай не приймали до уваги практику Європейського суду з прав людини, через що адвокатам не було великого сенсу посилатися на неї при обґрунтуванні своєї позиції по справі.

Проте, Європейським судом з прав людини на сьогоднішній день створено численну судову практику, в якій вказується на порушення Україною прав людини. До держави Україна неодноразово застосовувалися санкції через порушення прав людини, пов’язаних з необмеженими і непередбачуваними строками тримання під вартою, нерозумним строком розгляду справ, утриманням осіб, що перебувають під вартою, в неналежних умовах, невідповідністю медичної допомоги, що надається таким особам, їх реальним потребам та інше.

Врахування практики Європейського суду з прав людини при розгляді кримінальних справ та винесенні рішень дозволить Україні вдосконалити національне законодавство та наблизитися до європейських стандартів з прав людини, а адвокатам надасть більш широкі можливості для захисту інтересів своїх клієнтів.

Вишневецька Тетяна

Юридична газета, № 5, 29.01.2013 р. (с. 26-27)