Право третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування – to be or not to be

Звичною практикою правоохоронних органів при здійсненні досудового розслідування є проведення обшуків із подальшим накладенням арешту на вилучене майно.

Нагадаємо, що арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим КПК України для речового доказу, і саме з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна фізична/юридична особа набуває процесуального статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

КПК України було доповнено статтею 64-2 ще у 2016 році, проте законодавче регулювання правового статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт (далі за текстом – третя особа), досі залишається недосконалим.

Обсяг прав, якими законодавець наділив третю особу, у загальному вигляді закріплено у ч. 3 ст. 64-2 КПК України: «Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом».

І національні, і міжнародні судові установи (зокрема справа «Сєрков проти України»), вже давно оперують поняттям «якості закону» (тобто чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, передбачуваність), що є складовою принципу верховенства права. Проте наведене вище законодавче формулювання обсягу прав третьої особи аж ніяк не відповідає вимозі «якості закону», адже у ст. 64-2 КПК України не було закріплено вичерпного переліку таких прав. Більш того, зміст положення ч. 3 ст. 64-2 КПК України не було конкретизовано та розкрито в інших статтях Кодексу.

Як наслідок, на розсуд слідчого судді / прокурора / слідчого залишається багато питань, пов’язаних з правовим статусом третьої особи, зокрема і щодо права на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, які були надані слідчому судді разом із клопотанням про арешт вилученого майна для обгрунтування доводів цього клопотання на виконання вимог ч. 2 ст. 171 КПК України.

Слід зазначити, що без ознайомлення із клопотанням про арешт майна разом із доданими до нього документами у повному обсязі адвокат є обмеженим у своїх можливостях щодо надання ефективної правової допомоги клієнту, оскільки в такому разі він фактично змушений відстоювати права та інтереси клієнта в суді не знаючи зібраного матеріалу, покладаючись лише на твердження прокурора / слідчого щодо обставин кримінальної справи.

 

Положеннями КПК України передбачено:

  • підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема, заявляти клопотання та ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 221 КПК України (ч. 3 ст. 42 КПК України);
  • третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов’язки, передбачені КПК України для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Таким чином, реалізувати своє право на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, які були надані слідчому судді разом із клопотанням про арешт вилученого майна, третя особа та/або її представник можуть шляхом звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді, який вирішує питання про арешт майна.

Так, зокрема, після того, як Вищий антикорупційний суд відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи про ознайомлення із матеріалами, доданими детективом НАБУ до клопотання про арешт майна юридичної особи, Апеляційна палата задовільнила заявлене представником, адвокатом АО ЮФ «ВІЛЕОН» Юрієм Вишневецьким клопотання про ознайомлення, визнавши за третьою особою та її представником право на таке ознайомлення, та надала матеріали справи за клопотанням про арешт майна для ознайомлення.

Наявність права на ознайомлення із матеріалами справи за клопотанням про арешт майна юридичної особи під час судового провадження в суді апеляційної інстанції представником юридичної особи – адвокатом АО ЮФ «ВІЛЕОН» Юрієм Вишневецьким було обгрунтовано виходячи із системного аналізу положень ст. 7, 42, 64-2, 317, 405 КПК України.

Однак на даний час не всі слідчі судді сприймають такий підхід до тлумачення положення ч. 3 ст. 64-2 КПК України та дотримуються досить консервативної позиції – оскільки права на ознайомлення прямо не передбачено положеннями КПК України, то таке право відсутнє у третьої особи та її представника.

 

У практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду траплялися випадки розгляду скарги представника третьої особи на ухвалу Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність детектива у кримінальному провадженні. Бездіяльність полягала у не розгляді в порядку, встановленому ст. 220, 221 КПК України, клопотання адвоката про надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, в межах якого було накладено арешт на майно юридичної особи.

Суду дійшов висновку, що третя особа та/або її представник має право на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування в частині, що стосується арешту майна, у порядку, встановленому ст. 221 КПК України, тобто через подання відповідного клопотання слідчому / дізнавачеві / прокурору, які зобов’язані розглянути клопотання третьої особи про надання для ознайомлення матеріалів досудового розслідування в частині, що стосуються арешту майна.

А Печерський районний суд м. Києва, розглядаючи скаргу в порядку ст. 303 КПК України на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання представника третьої особи про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, зобов’язав слідчого надати представнику третьої особи для ознайомлення матеріали досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 221 КПК України, створивши цим самим прецедент для правників при вирішенні аналогічних судових справ.

Незважаючи на недосконалість законодавчого регулювання процесуального статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, знання закону та вміння його застосувати здатні принести свої плоди. А ознайомлення з матеріалами досудового розслідування на етапі накладення арешту на майно є важливим кроком у виробленні тактики і стратегії захисту клієнта, оскільки від зміни процесуального статусу ніхто не застрахований.